Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Інформація про заклад
- Адміністрація
- храм науки
Шануймо школу, оберіг дитинства,
Колиску юних, добрих днів,
Одну-єдину в мареві світів.
Любіть її, її старі пороги.
Адже вона в життя нам відкрива дороги.
В.Іванисенко
Коли душа бажає чогось чистого, неповторного, доброго, то кожен з нас завжди повертається подумки до світлого образу школи.
В стінах школи панує незвичайна аура, в якій поєднались і радість, і тривога, і мрії, взаєморозуміння і взаємоповага, щирість і вдячність, товариськість і дружба, що переростає у кохання.
Для мене школа – це дитинство і юність, це добрі, чесні і строгі вчителі, це майже 10 тисяч уроків, це безліч свят, ігор, змагань, вечорів відпочинку, походів, поїздок, екскурсій, безліч найцікавіших справ. Це той вогник, це та пломеніюча зоря, це те негаснуче в моїй душі сяйво , що опромінює життєвий шлях і робить мене добрішою і лагіднішою. І тому я, Мазуренко Ірина Василівна, ще в дитинстві твердо вирішила стати учителем.
Народилася я 08 січня 1977року в с. Германівка Обухівського району Київської області. У 1992 році закінчила 9 класів Германівської ЗОШ І – ІІІ ст. імені братів Гетьманів. І разом з чотирма однокласницями вступила в Ржищівське педучилище . У 1996 році закінчила його і пішла працювати в рідну школу координатором учнівського колективу. Але цю посаду скоротили і в 1997 році пішла працювати в Семенівську ЗОШ І – ІІІ ст.
Працюючи, зрозуміла, що мало знань педучилища і вирішила здобувати вищу освіту. У 1998 році вступила до Київського міжрегіонального інституту післядипломної освіти педагогічних працівників імені Бориса Грінченка. Закінчила його у 2001році. Незабаром з’явилось місце вчителя початкових класів у моїй школі. І я з великою радістю перейшла працювати в Германівку.
А в 2005році колеги просили відділ освіти призначити мене заступником директора школи з навчально-виховної роботи.
А в 2010 ,також за проханням педколективу, мене призначили директором школи.
Керувати такою школою дуже тяжко. Адже її здобутки відомі не лише на теренах району і області,а і в бувшій столиці Москві. За велику і результативну наукову роботу гурток юннатів у 1976 році став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. 6 учнів нагороджені медалями учасників виставки, а Джулай А.Н. запрошений у Москву для передачі передового досвіду і йому присвоїли звання «Відмінник народної освіти України».
Цікавою є і історія школи. Будувалось це приміщення як богадільня для осіб із сімей «благородного проісхождєнія». Будувалась вона за проектом відомого архітектора В.М.Ніколаєва в 1907 – 1908рр. Тому й на всіх вуглах школи викладено літеру Н. А у 1918 році богадільню перемістили в Київ а приміщення віддали під школу. І відкрилася вона 1 листопада 1919 року. Отже, нашій школі вже 96 років.
Дуже багато хороших вчителів працювали і працюють в Германівській школі.
В даний час у школі навчається 143 учні.
Головне призначення освіти – готувати людину до зустрічі з майбутнім. Теперішні учні не досягатимуть успіху в завтрашньому світі, якщо їм дати підготовку вчорашнього дня. В учнів Германівки велике майбутнє. Сільські діти повинні мати всі можливості для здобуття ґрунтовних знань на сучасному Європейському рівні.
Мазуренко Ірина Василівна народилася 08 січня 1977року в с. Германівка.
Хіба думалось колись маленькій сільській дівчинці Іринці, що колись стане директором однієї з найкращих середніх шкіл Обухівського району? Звичайно ж ні!
Та, мабуть, сама Германівська аура крок за кроком і рік за роком викликали в душі бажання прожити життя не безлико, а натхненно, красиво, щоб на душі було радісно від кожного прожитого дня, щоб цінували і шанували односельці, друзі, рідні і просто знайомі.
І коли в 1992 році закінчила 9 класів, твердо вирішила – буду вчителем, сіяти в душі дітей зерна знання, добра і любові. Роки навчання в Ржищівському педучилищі злетіли непомітно:лекції, семінари, практичні заняття, бібліотека, заліки, екзамени, - намагання все пізнати, зрозуміти, охопити розумом і серцем, щоб не осоромитись перед своїми вихованцями, щоб стати для них і вчителем, і порадником, і товаришем.
Працюючи, зрозуміла, що мало знань педучилища і вирішила здобувати вищу освіту. У 1998 році вступила до Київського міжрегіонального інституту післядипломної освіти педагогічних працівників імені Бориса Грінченка. Закінчила його у 2001році. Незабаром з’явилось місце вчителя початкових класів у моїй школі. І я з великою радістю перейшла працювати в Германівку.
Хто працював у школі рідного села, той знає,що тут ти весь на виду в своїх учителів, що стали колегами, учнів, що живуть поряд на одній вулиці, батьків-односельців. Старалася до знемоги.
У 2005 році колектив школи просив відділ освіти призначити мене завучем школи. Стало працювати ще важче, хоч і цікавіше. А в 2010 році відділ освіти запропонував очолити школу - стати директором. Спочатку вагалася: чи зумію, чи не підведу, чи оправдаю довір’я? Але колектив підтримав. Думала як будувати відносини розумом чи серцем, строгістю чи добротою. Все поєдналось в практиці: і робота,і доброта, і взаєморозуміння, і трішки строгість.
Добре працювати в нових школах, а наша школа збудована ще в 1907 році як богадільня. Збудована вона за проектом прославленого архітектора В.М.Ніколаєва. А у 1919році це приміщення віддали під школу і 1 листопада 1919 року школа запрацювала. 12 директорів керували Германівською школою. Я стала – 13.
Дуже багато хороших вчителів працювали і працюють в Германівській школі.
Здається, свій колектив, а в ньому 23 вчителів,знаю краще ніж саму себе.
Діти. Любі діти. Їх нині навчається 159 і я знаю кожного з них не лише по імені та по прізвищу. Знаю чим живуть вони в школі і дома, адже це діти моїх однокласників.
Іноді цей навчальний заклад називають школою-музеєм, адже тут оформлені музей бойової слави, літературно-етнографічний музей, козацька світлиця, клас-музей гетьмана І. Виговського.
Поєднати історію свого села і сьогодення, підтримати давні традиції школи і сміливо вводити в практику новітні досягнення педагогічної науки – ось той шлях, який веде колектив Ірина Василівна.
Сучасна молодь дуже розумна, цікава і наполеглива. Вона більш раціональна, сприймає життя більш реально, а не фантастично.
Школа за своє існування випустила 35 учнів з золотою медаллю і ------ срібною.
Учні школи є переможцями районних і обласних предметних олімпіад.
Про те, що навчальний процес проходить на високому рівні свідчить те, що кожного року 3 – 5 випускників вступають до вузів.
Славиться Германівська школа своїми випускниками. Всіх їх не перечислиш. Є серед них керівники установ і організацій, художники, артисти, письменники, кандидати медичних наук, директори шкіл, кандидати різних наук, професори, доктори наук, генерали, полковники, капітани, заслужені тренери, майстри спорту, працівники сільського господарства орденоносці.
Іноді буває важко, хочеться відпочити. Та думається, а як же без школи, без колег, без дітей. Часто наcтупають хвилини, коли в пам’яті зринають слова із вірша колишнього вчителя В.В.Іванисенка.
Я люблю тебе, шкільну родину,
Тут дитинство відцвіло моє.
Тут зустріла юність я з зорею,
Школо рідна, я люблю тебе.
Закосичу тебе цвітом осені
І любов’ю тебе обів’ю,
А як пройдуть роки в синім провесні
Я до тебе у гості прийду.
І в шкільному саду я колись віднайду
Слід дитинства і юності радість.
Школо рідна, до тебе не раз я прийду,
Як на сповідь,…
Директор Германівської ЗОШ І - ІІІ ступенів імені братів Гетьманів Мазуренко Ірина Василівна